Головна > Все новости > Історія житомирянки, яка створила щасливу сім’ю, взявши під опіку брата та сестру

Історія житомирянки, яка створила щасливу сім’ю, взявши під опіку брата та сестру

Щаслива, любляча родина – це те, до чого прагне більшість людей. Втім, існують різні життєві обставини, коли створити сім’ю – нелегка справа.

8 липня в Україні відзначають День сім’ї. Історією своєї родини з Житомир.info поділилася Вероніка Павліченко.

«У 20 років мені довелося оформити опіку над молодшими братом і сестрою, їм на той час було 3,5 роки. Період оформлення опіки був дуже складний – це тривало багато часу, був дуже важкий період. Судовий період, і весь процес оформлення опіки тривав півтора року. Раніше, коли діти були менші, вони не спілкувалися, зараз батько не виявляє бажання спілкуватися, а мами, на жаль, вже немає. Я була зовсім молода, можливо, десь не впевнена в собі, це була велика відповідальність. Навіть співробітники дали мені дозвіл на опіку, адже вони відповідають за це, були не впевнені чи впораюсь. Сьогодні я ходжу на комісії, мені кажуть, що все так добре в нашій сім’ї, адже як опікун, сестра, мама виконую всі свої обов’язки. Мені кажуть: дякую за те, що ти такий опікун, а я кажу, що я просто мама», – ділиться Вероніка Павліченко.

Дівчина зізнається, спочатку не була впевнена, що впорається, а близькі відмовляли від такого рішення.

«Мені 18 років, я була ще не зовсім не впевнена у собі, щоб з упевненістю сказати – я точно зможу. У мене були сумнівні питання чи я справлюсь, дітей двоє, а я сама, не зовсім досвідчена, але я прийняла рішення, що справлюсь, я можу, зроблю все, щоб діти були щасливі. Було засудження близьких мені людей, деяких, які казали, що це тягар, тобі це не потрібно, ти руйнуєш своє життя. Тоді для мене це було досягнення, сенс життя, як і зараз. У мене були стосунки, так склалося, що ми не разом, можливо, саме тому що діти. Діти це відповідальність, не всі до цього готові. Зараз стосунки в мене є. В мене був період часу, коли я розуміла, що можливо дійсно я з двома дітьми нікому не потрібна», – зізнається Вероніка Павліченко.

Сьогодні Артем та Лєра живуть у повні родині, жартують, що готуються до весілля, яке мама запланувала восени.

«Вже пройшовши багато часу разом, ми дійсно щасливі. Той період, який був тоді складний, зараз здається зовсім таким легким, можна сказати, ніби сон. Все пройшло, забулося, можливо, десь в глибині залишилося, але зараз це не важливо. Ми зараз щасливі, нас зараз двоє діток, тобто Артем і Лєра, думаю, що через певний період часу нас буде ще більше. Тому що в нас зараз вже з’явився тато. Це для дітей такий важливий крок в житті, для нас всіх. Діти дуже хотіли, щоб був батько, через те, що не була неповна сім’я – зараз це все, що ми хотіли мати. Вони називають його: тато, папа, папулічка. Вони дуже дружні, завжди грають разом. Вони називають мене мамою, ще з того часу, як я оформила опіку. Вони розуміють, що я їхня сестра, але, граючись, вони попросили називати мене мамою. Чесно кажучи, в душі я цього хотіла, мені це було потрібно, але я не могла зобов’язати дітей, щоб вони називали мамою, бо я сестра. Це був хвилюючий момент, я заплакала від щастя, бо це було круто», – говорить Вероніка Павліченко.

Жити минулим немає бажання та часу – каже Вероніка.

«Вони знають свою історію. Ми, мабуть, просто ведемо активний спосіб життя і про це не думаємо. Це все просто згадки, десь не дуже приємні, тому краще жити сьогоднішнім, завтрашнім днем і не думати про минуле. Діти займаються у нас карате, Лєра часто ходить на показ мод, конкурс краси, який в Житомирі проводився, вона брати участь, публікації у журналах. Також знімалися в фільмі «Відлуння» та «Незламний», – розповідає Вероніка Павліченко.

Дівчина говорить, що всі труднощі були варті того, що вона має зараз.

«Пройшовши нелегкий шлях, про який я говорила, хочу з упевненістю сказати – це потрібно для себе, опіка, усиновлення – це щастя. Мати дитину у сім’ї, народити дитину, для когось це складно, але насправді – це велике щастя. Не варто зупиняти, якщо людина має бажання створити сім’ю, або прийомну сім’ю – це круто. Родина у нас дійсно щаслива, нас четверо і щастя – це дійсно сім’я», – каже Вероніка Павліченко.

Нагадаємо, у День родини житомиряни поділилися, що для них означає сім’я.

Житомир.info